Відносини – Сторінка 53 – Червоний камiнь

Надія народилась у селі, але ще з малечку вона мріяла про життя в місті. Слухаючи різні історії про міське життя, вона уявляла, як вона вже доросла йде на роботу, а потім повертається додому, забігши в магазин по продукти. Тоді Наді було тільки 10, і вона могла лише мріяти.

У 16 років Надія все більше і більше планувала своє життя серед містян, але сільські будні не давали

Мій син одружився дуже рано, оскільки закохався по вуха, а його наречена виявилась зміюкою, якій потрібні були лише гроші мого чоловіка

Олександр — це мій старший син, якого ми виховували в любові та опіці. Живемо ми в селі, тому всі “наречені”

Зів’ялі квіти — це все, що моя кохана залишила після себе. Вона пішла через те, що я зовсім не всім контролювати своїх емоцій

Коли я був школярем, я закохався в чудову дівчинку Аліну. Ми вчились в одному класі, але вона ніколи

Між моєю мамою і її батьком погані стосунки, які були такими все життя, і тепер, коли мій дідусь вже практично не може сам за собою доглядати, моя мати сказала, щоб я доглядав за ним, але в мене троє дітей і живемо ми у маленькій квартирі.

Моя мама Жанна має непростий характер, і з нею важко знайти спільну мову. Вона зверхня та надмірна, і

Моя мама колись залишила мене жити одну в 16 років, і пішла жити до нового чоловіка. Тоді всі родичі від неї відвернулись, і я трохи ображалась також, та тепер я розумію, що нічого поганого вона не зробила

Коли мені було 15 років, моя мама вирішила, що прийшов час влаштовувати своє життя. Вона познайомилась

Я все життя жила в місті, але коли вийшла заміж, то чоловік наполіг на переїзді до села. Я погано ладила зі своєю мамою, тому й погодилась. Довго не протримавшись, я попросила в чоловіка повернутись в місто. Ми купили квартиру навпроти моєї матері, про що дуже пошкодували

З дитинства я з батьками жила в місті. Мої бабуся з дідусем із села, і коли ми їздили з мамою до них

Відколи ми з дружиною розписались, я не був знайомий із її матір’ю, але знав, що у неї якісь проблеми з квартирою через інших дітей. Жити із батьками я ніколи не хотів, але доля склалась трохи інакше, і, мабуть, я трохи помилявся у своїй категоричності щодо цього питання

Ми з Олесею одружились, коли нам було по 25. Колись ми вчились в одному класі в школі, та вийшло так

Відносини

В червні, саме коли я збирався їхати на свою дачу, телефонує мені моя сусідка й каже: «Володя, ти тільки дуже не переживай, маю для тебе не дуже добру новину – вашого будинку вже немає!» Коли ми ходили біля розваленого будинку, то я подивився на свою дружину і помітив, що вона раділа цьому всьому. А мені ж цей будинок потрібен не тільки як дача – він мені дорогий як пам’ять про батьків і про моє дитинство

Важко розповідати мені цю історію, і, мабуть, найбільше відчути мій біль зможуть ті, хто втратив своїх батьків.

Мої батьки вирішили робити ремонт, і тому, поки у нас у квартирі робочі, ми взяли речі, і поїхали пожити у квартиру до бабусі, де, окрім неї, живуть ще п’ятеро людей. Їм усім тісно та незручно, але жити окремо вони не хочуть, бо економлять гроші для придбання автомобіля

Цього літа батьки вирішили, що прийшов час зробити ремонт у нашій квартирі, бо вже й шпалери відклеїлись

Мій батько колись покинув маму та пішов до іншої жінки. Це дуже відбилось у моїй пам’яті, і після того, я вирішила, що буду незалежною та любитиму себе, аби в мене ніколи не сталось такого в житті. Але ніколи не передбачиш того, що з тобою повинне статись

Довгий період свого дитинства я спостерігала за тим, як моя мама тане на очах, як сніг в теплій руці.