Діти – Сторінка 1344 – Червоний камiнь

Сестра повернулась невчасно: коли ми обжились у батьківському домі

Я завжди був вдячною людиною, та от чомусь в нашій сім’ї певна дискрим1нація. Не знаю, тому, що я хлопець

Те, що Василь Миронович не мій батько я дізналась в 14 років. Про це мені розповіла моя мати.

Рідного тата я ніколи не бачила та й не побачу – за рік роки після розлучення він загинув в автокатастрофі.

Моя Олена має справді добре серце, але її рідні цим дуже добре користуються. Теща вже звикла, що її донька виконує всі її забаганки та, навіть, не соромиться.

Моя дружина постійно має їй допомагати, давати гроші та й просто кидати усі справи та бігти за першим покликом.

Вийшовши заміж я не думала, що мені доведеться жити зі свекрухою в одному домі. І головне не в її, а в моєму.

Чому я повинна терпіти чужу жінку в себе у квартирі в той час, як її донька живе приспівуючи та згадує

Так склалось, що мій молодший брат виріс егоїстом та самозакоханим нарцисом. І в цьому йому допомогла моя мама, яка потакала усім забаганкам Миколи.

І дня не було, щоб мій щось не втнув, як був малим – то сусідам вікна поб’є з хлопцями, то яблук вкраде

Коли нас з чоловіком закликали на батька ювілей – я зраділа, адже це можливість відпочити та побути з сином на свіжому повітрі. Але як вияснилось у батьків на нас були інші плани.

Я з батьками все життя жила на околиці міста в нашому будинку. Ми мали своє велике господарство.

Через кaрaнтин та пaндeмiю ми залишились без роботи. Потрібно було щось думати, і ми вирішили працювати онлайн. Згодом перебрались з квартири у приватний будинок. Але свекруха наше захоплення фрилансом не розділала – вважала що ми без діла сидимо в комп’ютерах.

Ми з чоловіком довго жили у місті в багатоквартирному будинку. Ходили на звичайну роботу. Я працювала

Відносини

Соломія ще не хотіла дітей. Одного дня постукала вагітна жінка

Дуже важко іноді догодити другій половинці. Потрібно весь час думати не лише про себе, а й про когось.

Я військовий генерал на пенсії, в цьому році мені виповнилося 70 років, а моя дружина трохи молодша за мене. Наймолодший наш син є пізньою дитиною, одружився в 22 роки, а згодом і розвівся. Маленька донька залишилась жити з батьком, так як невістка поїхала працювати в Італію. Живе син з нами, постійно дорікає мені що я винен в усіх його бiдах. Каже що через мене він такий нещасний і бідний, бо я не забезпечив його

Прожив я своє життя багато працюючи військовим, дослужився до генерала, а на даний час мені 70 і я на пенсії.

Всі діти п0кинули. Сподівалась на сина, а він лишився закордоном

Я все життя прожила сама, хоча маю 5-ро дітей. Насправді, не все, а найтяжчі старечі роки, коли так потрібен